Порівняльні характеристики

Евроінтеграція в порівняльних характеристиках кількості та якості інвестицій з Європи і Росії

Україна має серйозні економічні інтереси як в ЄС, так і в Митному союзі, і питома вага цих двох об’єднань у її зовнішній торгівлі приблизно однакова. Проте варто розглядати не лише кількісні показники, а й якісні. Якщо Росія постачає в Україну переважно сировину на поточні потреби, то Європа забезпечує передовими технологіями.

Незважаючи на те, що Україна остаточно вирішилася із європейським напрямком свого подальшого шляху, і владу, і експертів, і пересічних громадян розколюють суперечливі настрої. Росія безапеляційно заявила про розрив відносин із Україною в разі підписання останньою угоди з ЄС та поквапилася наочно показати, які неприємності та втрати спіткають українську економіку за такого сценарію. Варіант збереження всіх зовнішньоторговельних зв’язків, який видається оптимальним, має наразі дуже мало шансів на життя. Тому Україні залишається оцінити перспективність кожного з потенційних партнерів.

Голова союзу промисловців і підприємців України, депутат Верховної Ради Анатолій Кінах в інтерв’ю RegioNews констатував, що у відсотковому вираженні обсяги торгівлі України і з Митним союзом, і з ЄС приблизно однакові. «Частка ЄС у зовнішньоторговельному обороті України складає близько 30%, приблизно 50 млрд доларів. Митний союз у складі трьох держав, Росії, Білорусі, Казахстану, – також важливий торговельний партнер. Товарообіг з цими країнами становить 70 млрд доларів, а це 40% від нашої зовнішньої торгівлі. Окремо РФ – близько 30-32%, тобто за питомою вагою аналогічно з ЄС. Тобто як у напрямку Заходу, так і Сходу в нас є серйозні інтереси»,  заявив він.  Утім, за його словами, потрібно зважати не на кількість, а на якість ресурсів, які надходять в Україну від такого економічного партнерства. «У структурі товарообігу з тією ж Росією близько 60% − це сировина. Газ, нафтопродукти, частково нафта. А в торгівлі з ЄС до 40% – це технологічний та інвестиційний імпорт, передові технології, обладнання, потрібні для модернізації», − розставив акценти голова союзу промисловців та підприємців.

Ще більш показова ситуація – з іноземними інвестиціями. «Частка ЄС становить 78%, Росії – 7%. Навіть у разі відокремлення такої специфічної держави, як Кіпр, частка Європи складає близько 52%. Тобто основним джерелом прямих іноземних інвестицій в Україну, як підтверджує весь період незалежності України, є Європейський союз», − вказує на різницю А. Кінах.

Редакція сайту  RegioNews звернулася з інформаційними запитами до адміністрацій всіх областей України і отримала такий результат:

Політика ЄС передбачає значний обсяг фінансової підтримки для держав, що лише приєдналися. Ці кошти черпаються з бюджету ЄС, левова частка якого формується за рахунок внесків найбільш економічно розвинених країн - Німеччина, Швеція, Австрія, Нідерланди, Італія, Фінляндія, Франція і Великобританія.

Найбільш подібною до України  є Польща. З моменту вступу до ЄС 1 травня 2004 року вона отримала майже 85,3 мільярди євро.

Щоправда, як член ЄС, країна також здійснює внески до бюджету союзу, тому сукупний обсяг трансфертів нетто дещо менший ‑ 65 мільярдів євро.

Найбільша сума до Польщі потрапила в рамках політики вирівнювання - на виконання двох завдань: конвергенції, тобто зближення держав в рівнях розвитку і розвитку європейської територіальної співпраці. В межах цієї політики фінансуються 5 національних і 16 регіональних операційних програм

Операційні програми Польщі на 2007-2013 роки та сума, що фінансується з бюджету ЄС

Самі назви програм вказують на те, що вони спрямовані на інвестування в модернізацію економіки. При цьому, більша частина коштів, це капітальні видатки, які неможливо спрямувати на інші цілі.

Навіщо ж потрібно названим країнам фінансувати нових, зазвичай, значно бідніших членів ЕС?

По-перше, така політика обґрунтовується необхідністю вирівнювання рівня економічного розвитку між різними країнами ЄС.

В іншому випадку глибокий розрив між стандартами життя за відсутності будь-яких перешкод для переміщення громадян сприяв би неконтрольованим міграційним потокам.

По-друге, така політика приносить безпосередню вигоду і донорам ЄС, оскільки більш ніж половину замовлень в нових членах ЄС, профінансованих з європейського бюджету, отримують компанії з Західної Європи.

Розмір фінансової допомоги для конкретної держави визначається у ході політичних переговорів, але все таки досить жорстко залежить від низки об'єктних чинників.

Це кількість населення держави та показників економічного розвитку держави в цілому та регіонів, як правило, у порівнянні з середньоєвропейськими показниками.

Враховується також рівень розвитку матеріально-технічної бази та інфраструктури господарського комплексу та розмір сільськогосподарської галузі.

Ключові напрямки, за якими до нових членів потрапляють кошти бюджету ЄС це політика вирівнювання (Cohesion Policy) та підтримка сільського господарства.

Лише в рамках політики вирівнювання - без підтримки сільського господарства - в бюджеті ЄС на 2007-2013 роки Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині виділено 130,9 мільярдів євро.

Враховуючи те, що населення України чисельніше, а економіка знаходиться в значно гіршому стані, Київ міг би отримати більшу фінансову допомогу від ЄС ніж Варшава, у випадку повноцінної інтеграції.

На цьому фоні вигоди України від європейської інтеграції виглядають значно перспективнішими, ніж від приєднання до МС. Нагадаємо, що за інформацією Президента РФ Володимира Путіна у разі приєднання України до Митного союзу і до Єдиного економічного простору економічні вигоди України складатимуть 9-10 мільярдів доларів на рік.

Важливим також залишається питання: яка частина України буде отримувати ці вигоди від інтеграції і взагалі куди підуть ці кошти?

Коли ми говоримо про прямі економічні вигоди від ЄС, то це означає кошти, які отримує бюджет. На прикладі Польщі ми можемо побачити, що це додатковий фінансовий ресурс передусім держави.

Щодо механізму фінансування, то європейські кошти до країни потрапляють зі структурних фондів на фінансування операційних програм, які готуються національними органами влади та акцептуються в союзі.

Важливо також, що союзні органи досить жорстко контролюють ефективність витрачання виділених коштів, що здійснює антикорупційний тиск в сфері розподілу бюджетних коштів і у державному секторі загалом.

Таким чином, європейський вектор інтеграції для України вкрай привабливий з економічної точки зору. Він принесе значний фінансовий ресурс, який навряд чи зможе запропонувати МС.

Але проблема полягає у тому, що ці вигоди можна здобути лише за умови повноцінної політичної та економічної інтеграції до ЄС. Україна ж на разі абсолютно не готова не те щоб приєднатися, а взагалі до того, аби рухатися до європейських стандартів.

Цьому заважають не стільки певні геополітичні перешкоди - хоча безумовно такі існують, скільки конкретні внутрішньодержавні проблеми, як наприклад, брак фахівців - як у владі, так і в громадському секторі - з європейською освітою або досвідом роботи в країнах ЄС, які б відчували різницю між формальністю та змістовністю економічних реформ у напрямку європейських стандартів.

Політики та посадовці з різних політичних сил досить часто дійсно хочуть щось змінити, але брак знань не дозволяє зробити це ефективно.

Дана проблема настільки важлива та системна, що без її вирішення, інтеграція до ЄС виглядає досить туманною перспективою, тоді як приєднання до МС можливе вже в короткостроковій перспективі.

Власне, сам вибір між ЄС та МС це вибір між значними економічними вигодами в далекому майбутньому, і меншими, але швидкими доходами "вже зараз".

Обидва підходи є обґрунтованими і мають підтримку в суспільстві, але головне, щоб Україна остаточно обрала один конкретний вектор, оскільки політика "сидіння на двох стільцях", може призвести лише до того, що Україна втратить свої можливості в обох напрямах.

За матеріалами Інтернет видань RegioNews та Реальна економіка