Діалоги з представниками громадськості
Інтерв'ю голови Причорноморського центру соціальних та політичних досліджень Олександра Мошнягула
Олександре, Ви є лідером нещодавно створеного Причорноморського центру соціальних і політичних досліджень. Яка мета створення цієї організації?
Мета нашої організації - об`єднати аналітичній потенціал, який на сьогоднішній день є досить розпорошений, для спільної роботи, для того, щоб проводити громадську експертизу діяльності органів влади, здійснювати моніторинг її діяльності – тобто інформувати виборців про ті політичні і соціально-економічні процеси, які відбуваються в місті і області.
Які дослідження вже були проведені Вашою організацією?
Наша організація була однією із провідних при здійсненні дослідження "Громадськість за прозоре та законне використання коштів та майна громади". Проведення цього дослідження було підтримано міжнародним Фондом "Відродження". Крім того, наша організація провела в рамках спільного проекту з Комітетом виборців України та громадянською мережею «Опора» "Херсонщина - рік після виборів" своє дослідження, стосовно виконання депутатами міської ради та міським голови передвиборчих обіцянок. Треба зазначити, що наша організація ще досить молода, ми формально оформили її існування на початку 2007 року. Поки що у нас є тільки перші оці результати, про які я розказав і є певні наробки у тих напрямках, у яких ми працюємо.
Ви ініціюєте дослідження, виходячи з Ваших стратегічних напрямків діяльності організації, і, якщо знаходите підтримку донорських організацій, то проводите їх. А є дослідження, які б Ви хотіли провести, але не знаходите фінансової підтримки. Як з такими дослідженнями?
По-перше, слід зазначити, що дійсно без фінансової підтримки провести ґрунтовні дослідження неможливо. Влада, зрозуміло, не допомагає в таких дослідженнях, які стосуються моніторингу її діяльності, власних українських донорів у нас поки що немає, і тому ми звертаємось за допомогою у міжнародні фонди.
Але є дослідження невеликого формату, які можна здійснювати власними силами, якщо є працівники, що стимульовані в плані додаткового навантаження. Отакі невеличкі за обсягом дослідження, можуть бути досить корисними. Наприклад, мене цікавить така інформація - наскільки виконується законодавство України про проведення конкурсного відбору державних службовців. Адже, для державних службовців є конкурсний відбір і ці особи повинні відповідати певним вимогам. Наш центр планує провести дослідження, в якому хочемо відслідкувати, чи проводяться кадрові призначення в обладміністрації, включаючи начальників відділів та спеціалістів з урахуванням конкурсів, адже це питання формування якісного кадрового складу.
Прикладом невеликого дослідження, яке ми провели, є аналіз того, як депутати міської Ради, виходячи з їх передвиборчих обіцянок, розподілені між комісіями. Тобто цей приклад, який всім наболів – про те, що в земельну комісію пішов чи не весь депутатський корпус, хоча ніхто з партій про розподіл землі зовсім нічого не згадував в своїх передвиборчих програмах, окрім комуністів – що вони не допустять її розбазарювання. І ще Регіони зробили натяк на те, що вони будуть використовувати в інтересах громади землю та майно. Всі декларували рішення соціальних проблем, а в комісії з соціальних питань - аж 3 депутата. Ми підготовили за результатами дослідження матеріал, який вийде в брошурі, присвяченій річниці виборів. Це дослідження невеличке за обсягом, не вимагає якихось особливих капіталовкладень, але досить наглядно ілюструє політичні пріоритети політичних партій. І це повинні знати виборці . Бо один із напрямків нашої діяльності – допомогти виборцю, сформувати більш якісне уявлення про реальні можливості політичних партій, за які вони голосують. Адже, коли проходять вибори, політичні партії не жаліють грошей, щоб показати свою позитивну діяльність та сподобатись виборцю. Тому треба збирати об’єктивну інформацію вивчати і доводити її до виборців.
На Ваш погляд, чи було б оптимально, якби влада сама замовляла аналітичні дослідження і чи реально це?
Влада постійно декларує, що вона має бажання фінансувати якісь дослідницькі проекти. Це і управління внутрішньої політики і інші, але на сьогоднішній день, поки що, це тільки декларації. А потім, це моя особиста думка, що проводити дослідження за державні кошти, скажімо так, не зовсім вдячна справа. Адже влада завжди буде щось нівелювати, перекручувати, тобто показувати так, як вони роблять завжди, – це закон. Тому, єдині спільні проекти, які, на мою думку, можуть мати місце - це не аналітичні, а статистичні дослідження.
Я пам'ятаю 1996 рік, коли ми створили Асоціацію молодих політиків. Це було 12 років тому назад. Без жодної копійки фінансування ми провели ряд заходів спільно з Комітетом виборців України - серію круглих столів, опитування. У нас була постійна преса, навіть був власний невеличкий інформаційний вісник "Утро", в якому співпрацювали досить відомі нині люди: Дементій Бєлий, Володя Купрій, Сергій Черево - тодішні молодіжні лідери. Ми якось знаходили приміщення для діяльності, нам допомагали з публікаціями, і хоч тоді практично ніхто не мав грантової підтримки, ми видавали продукт. Сьогодні ми пишемо історію, згадуємо заходи, які проводили і розуміємо, як це чудово, що не маючи фінансової залежності, можна було вільно висловлювати про владу свою думку і взагалі висловлювати свою думку.
З Вашої точки зору, чим є громада і чого не вистачає Херсонській громаді для успішного розвитку?
Це дуже складне питання і воно має політико-філософське забарвлення. Я вважаю, що самоврядування, і, відповідно, громади, які його реалізують, існують в якихось межах в кожному суспільстві, починаючи з первісного ладу. І, мабуть, як немає зразкової демократії, так немає і зразкового самоврядування. Є більш розвинуте самоврядування, є менш розвинуте. Ми маємо приклад Заходу, де жодне важливе рішення без погодження з громадою, на будівництво чи якесь серйозне підприємництво, не приймається. У нас, скажімо так, в початковому стані знаходиться самоврядування, я маю на увазі Херсон, але така ж сама ситуація, приблизно, в усій Україні. Причиною, з моєї точки зору, є те, що дуже багато проблем закладено суто історичних. На відміну від інших європейських народів Київська Русь не мала самоврядування в містах Київської Русі, пізніше в Україні. І в Середньовіччі ми не мали тогочасного самоврядування, я маю на увазі незалежні міста. Я не беру ті міста, які мали Магдебурзьке право, яке поширювалось на польсько-католицький елемент, адже православні не користувалися цим правом. Взагалі, чому я історію згадав: у нас була така історична відмінність: у нас існувало Віче, була громада, але не було інституалізації. У нас не було інститутів, через які б реалізовувалося волевиявлення громади, колективно представлене на Віче. Тобто є воля і думка громади - громада збирається, думка озвучується, але влада повністю зосереджена в руках князя. Це обумовлено було історичними причинами, бо всі народи і цивілізації, які знаходились на межі із степом, були в стані постійної військової боротьби з тюркськими племенами, у них у всіх була вироблена така модель, яка відрізнялась від Заходу і це зберігається в підсвідомості та менталітеті народу донині. Тобто, як у людини, до п’яти років закладається характер та всі підсвідомі риси так і у кожного народу, у кожної цивілізації в період формування були сформовані основні риси громади і потім це дає відбиток на всю подальшу історію.
Тому і сьогодні ми маємо таку ситуацію, що править «київський князь». Наших людей можна підняти на мітинг, на Майдан, вони можуть скинути владу, але вони доходять лише до того, що віддають її іншим людям - на чому все й зупиняється. Тобто не виробляє громада інститутів, вони їй не цікаві, вона живе своїм життям. І це є головною причиною, чому у нас постійно відбуваються такі процеси: громада обирає собі владу, вона їй спочатку подобається. Потім ніхто не займається контролем діяльності цієї влади, не розробляється механізми громадського контролю - дійсно самоврядного і через деякий час влада уже не подобається. Потім з'являються лідери, які настроюють громаду проти цієї влади і все повторюється знову.
Тим не менш, ми вже пройшли перший крок становлення самоврядування в Україні. При Кучмі була жорстка боротьба між керівниками місцевого самоврядування та центральною владою за самоврядні повноваження. Це була страшна боротьба і на закон «Про місцеве самоврядування» Кучма накладав вето декілька разів. В результаті, на першому етапі, громади і їхні керівництва зробили те, що громади стали більш-менш незалежними. Це був спільний інтерес керівництва і громади за ресурси, за те, щоб вони залишалися у громади, за те, щоб ними можна було вільно розпоряджатися.
Зараз йде другий період. Після того, як місцева влада, взяла місцеві ресурси під свій контроль, у неї виник конфлікт із громадою., бо громада хоче, щоб ці ресурси справедливо розподілялися. В цьому плані я вважаю, що лідерство повинно бути за громадськими організаціями. Вони повинні стати центром громадської думки, які дійсно намагаються здійснювати громадський контроль влади. І якщо буде, все ж таки, отримана перемога громади, у вигляді громадських організацій, в цьому питанні, то через певний час ми будемо мати дійсно самоорганізовані за місцем проживання органи самоорганізації населення, які будуть вирішувати та контролювати хвилюючи їх питання і на найнижчому самоврядному рівні - на рівні будинків, кварталів, мікрорайонів.
Так я бачу цей процес і його перспективи. Але у нас робити прогноз - це справа не вдячна і все ж таки, хочеться вірити, що історичне коріння, у нас все ж таки ближче до Західної культури.
Що потрібно Херсону для розвитку, на Ваш погляд?
Херсону для розвитку потрібно дуже багато. На жаль, історично місто побудували трохи не там, де треба. Місто було побудовано як порт на Чорному морі, як судноверф, але згодом виявилося, що у нас не досить глибокий фарватер. Тому спочатку побудували Миколаїв та попереносили все туди, а потім – в Одесу. І наше місто виросло, я вважаю, за рахунок процесів другої половини 19 ст., коли зріс попит на сільськогосподарську продукцію. За радянських часів, були модернізовані та побудовані такі підприємства, як комбайновий завод, суднобудівний завод, ХБК, переробні підприємства, багато з яких були пов’язані з сільськогосподарською діяльністю. Коли ж Союз розпався, більшість з цих підприємств були розвалені і зараз ми не маємо достатньої кількості фінансів.
Яскравим показником відсутності стійких фінансових потоків є те, що у нас в місті немає футбольного клубу. У нас немає жодного "Макдональдсу"! Єдине, що у нас залишається, як неодноразово і правильно говорив наш губернатор, це головний ресурс громади - земля. На жаль, процеси з розподілом земельних ресурсів є абсолютно непрозорими. Ніхто не надає інформацію: скільки землі було здано в оренду, скільки продано, за які кошти, хто власник. А це той ресурс, який можна було б направити на вирішення загальноміських проблем. І ось над цим треба працювати.
Бесіду вела Анна Парфьонова
червень 2007