Діалоги з представниками громадськості
Інтерв’ю Щепьоткіної Лариси Володимирівни голови квартального комітету (органу самоорганізації насалення) „Забалка”.
Ларисо Володимирівно, розкажіть, будь ласка, про те, як функціонують зараз квартальні комітети в приватній забудові міста. У чому полягає Ваша діяльність? Які задачі Ви вирішуєте?
З 2003 року всі квартальні комітети міста, у тому числі і Комсомольського району, були перереєстровані в органи самоорганізації населення. Таким чином, діяльність квартальних комітетів зараз регулюється законом «Про органи самоорганізації населення», згідно якого квартальний комітет має 14 власних повноважень, серед яких впорядкування територій, допомога малозабезпеченим, ведення обліку громадян та інші. Крім того, законом передбачена можливість делегування нам деяких повноважень районною радою з відповідним фінансовим забезпеченням.
Зараз ми працюємо, практично, без винагороди за свою працю, тому вся наша діяльність відбувається на громадських засадах, а отже маємо тільки моральне задоволення. Але ми не можемо жити інакше. Якщо не я, то хто ж? Але це не сприяє приходу професіоналів до нашої сфери. Якщо ж говорити про результативність нашої діяльності, то на жаль, органи самоорганізації населення не мають можливості впливати на прийняття рішень по тих комунальних об’єктах, які знаходяться на їхній території. А це дуже важливе для нас питання. Люди обурюються тим, що знищуються об'єкти комунальної власності на території приватного сектора. Дуже жаль, що йде з власності міста і земля, на якій стояли ці об'єкти соціальної значущості. Нам дуже боляче за дитячий садок, який був у нас, а тепер його знищено і там сміттєзвалище, за 19-а школу. Ми пишемо листи і звернення в органи влади для того, щоб вони звернули увагу на ці негаразди. Найчастіше на наше звернення не реагують. Ми нічого не можемо зробити, щоб відновити соціальну сферу. На минулій сесії вирішувалося питання про те, що цю ділянку землі, на якій знаходились дитсадок та школа передати в приватну власність якомусь підприємцю. Таким чином, ми просто позбудемося можливості мати достойну соціальну сферу для городян нашої маленької громади.
Але, звичайно, є і інші приклади. Свого часу ми звернулись до міськвиконкому з приводу вулиці - яру, де дома затоплювало зливовими водами і вона закидалася сміттям. Нам вдалося разом з міськвиконкомом (він виділив невеликі кошти на це) вирішити цю проблему. Засипали цю балку, посадили дерева. В усякому разі, якби ми не зверталися в органи влади і до депутатів, то, напевно, нічого б цього не було. Ми прагнемо щільно спілкуватися з депутатами міської ради. А в основному, звичайно, нам дуже важко, тому що в нашому кварталі, який я очолюю, 7 об'єктів соціальної значущості пішло з комунальної власності міста.
Чи достатня, на Ваш погляд, активність самих жителів кварталів для того, щоб зробити кращою, красивішою свою територію?
Вся річ у тому, що квартальні комітети створені в приватному секторі. А в приватному секторі свідомість людей заснована на тому, що вони знають, що ніхто за них нічого не зробить, що вони все повинні робити самі. Люди, також мало вірять у те, що влада їм може якимось чином допомогти. Ну, і крім того, у них, як у кожного власника, є відчуття власної гідності, турботи за те, щоб твій дім чи вулиця виглядали привабливо. Тому є достатньо активні люди, які роблять красивим своє подвір’я, затверджують себе в різних сферах життя, хоч є люди, які мало що роблять.
Як Вам здається, чи могли б бути тіснішими відносини громадськості з владою, щоб вирішувати насущні проблеми ефективніше? Що для цього потрібно зробити? Я вже казала, що у органів самоорганізації населення є 14 власних повноважень. Одне з них - це представляти разом з місцевими депутатами інтереси свого мікрорайону, в якому ми живемо, де діє квартальний комітет, в усіх органах влади. Але у нас, практично, не має реальної можливості це робити. Тому я вважаю, що треба прийняти нормативні акти на місцевому рівні, щоб керівники органів самоорганізації населення, мали процедури і механізми для спілкування і з депутатами, і з посадовими особами місцевого самоврядування, тому що це гарантовано нам законом. Адже дуже неприємно коли і посадові особи, і депутати не звертають на нас уваги, просто, відштовхують від себе. Ми представники громади, причому ми працюємо на конкретному місці, «на землі» як говорять. Кому як не нам знати наші проблеми і пропонувати шляхи їх рішення разом з владою. У нас немає установки на конфронтацію, навпаки, ми хочемо співпраці, тому що будь-які позитивні зміни в нашому місті йдуть на користь і владі, і суспільству, і кожному членові громади.
Бесіду вела А. Парфьонова
вересень 2006 року