Децентралізація

ЧУЛАКІВСЬКА ОБ’ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА – ОБ’ЄДНАННЯ ПОПРИ ПЕРЕШКОДИ

Журналісти регіональних ЗМІ Херсонщини, в рамках проекту «ПУЛЬС» Асоціації міст України, за підтримки USAID, продовжують відвідувати об'єднані територіальні громади (ОТГ), які утворилися на теренах Херсонської області, щоб побачити на власні очі та донести до аудиторії досягнення і проблеми реформи децентралізації.

В травні 2019 журналісти побували в Чулаківській ОТГ, де першою їх зустріла привітна господиня - голова ОТГ Корольова Світлана Володимирівна.

Об’єднання попри перешкоди

Світлана Володимирівна - голова зі стажем. Ще в 2010 році її було обрано головою Чулаківської сільради. І кому як не їй знати, з якими проблемами стикається голова. Перш за все, до об'єднання, це були фінансові проблеми. Приходилось оббивати пороги держадміністрацій обласного та районного центрів, вимолюючи фінансування шкільних закладів, фінансування на благоустрій села та інші невідкладні потреби. Село хоч і заробляло кошти, але практично ними не розпоряджалося, зате була маса бюрократичної тяганини. Як каже Світлана Володимирівна: «Приходиш до адміністрації, сидить в кабінеті маса людей і всі дзвонять по телефону, питаючи чи надали відповідь на черговий лист, хоч реально нікому не потрібна ця відповідь, але всі витрачають на це свій час. А коли ставиш питання фінансування, отримуєш відповідь, що сьогодні вам фінансування немає, бо не вистачає бюджету».

З 2014 року в Україні розпочався процес децентралізації і головною мотивацією для громад для об'єднання стала саме фінансова децентралізація, яка закладена в цей процес. Розпоряджатися своїми фінансами, розвиватися - це те, про що завжди мріє справжній господар.

Але шлях до створення ОТГ був дуже не легкий. За перспективним планом формування територій громад Херсонської області до Чулаківської ОТГ планувалось об’єднати шість сільських рад. Але не всі керівники сіл готові були міняти щось у своєму житті. Ініціативна група депутатів, під керівництвом Світлани Володимирівни, була налаштована на досягнення реузльтату і вирішила звертатися до людей. Голова згадує: «Ми взимку, по снігах, особисто їздили, як кажуть, туди, де птичка не долітає. Пояснювали, що гроші, які зараз надходять на район, прийдуть безпосередньо до сільської ради. І люди погоджувалися, люди вірили.» Тим не менш,не зважаючи на прагнення людей, голови сільських рад відмовились від об’єднання. Головну роль в цьому зіграло те, що практично всі вони були передпенсійного віку і ніхто не захотів мати зайвий клопіт. Те, що сільчани втрачають кошти і дорогоцінний час, які можна використати на розвиток села, на жаль, головам було байдуже.

А ось керівник Рибальчої сільради Трофименко Сергій Володимирович , попри далеку відстань (майже 32 кілометри до Чулаківки), «убиту» дорогу та відсутность в перспективному плані Херсонської області такого обєднання - Чулаківської та Рибальчої сільських рад, надихнув депутатів та населення увійти в об’єднану територіальну громаду.

І ось, в 2016 році Чулаківська і Рибальча сільські ради домовилися про утворення об’єднаної територіальної громади. І почалася довга дорога до ОТГ. Оббивали пороги облдержадміністрації, караулили Гордєєва на різноманітних заходах, кожного разу отримували відповідь - ні. Але велике бажання утворити ОТГ, чітке розуміння переваг такої форми організації, нарешті, зламали адміністративний спротив. В листопаді 2017 року громади отримали погодження на створення ОТГ. І до цього дня, жодна з громад не пожалкувала про своє рішення.

Головне БАГАТСТВО - люди

Світлана Корольова чудово розуміє, що основний ресурс розвитку громади це люди, в першу чергу - діти. В пріоритеті ОТГ розвиток і виховання дітей. Першочергово кошти витрачаються на ремонт і оснащення школи, спортивної зали, фінансування музичної школи, дитячого садочку, забезпечення роботи гуртків для дітей. І що дуже важливо, що підхід небайдужий, креативний, навіть в дрібницях. Здавалось би, ну покладуть тротуарну плитку у дворі школи, як звичайно - сіру. Але ні, Світлана Володимирівна зауважує: «Чому так не весело, сірості в житті і так хватає?» «Добре, - відповідають робітники, - і візерунки зробимо, ще й класики білою плиткою викладемо» От діткам і задоволення, на перерві в класики пострибають

Чулаківка пишається своєю волейбольною командою, яка успішно приймає участь в обласних і в українських змаганнях. А як інакше? Такій спеціалізованій залі позаздрить будь-яка професійна команда. Але само по собі нічого не робиться. Джерело успіху це люди. Директор школи Михайло Федорович Картовар, який раніше був вчителем хімії, Михайленко Сергій Олександрович - вчитель фізкультури, а за сумісництвом, ще й депутат сільради, крім свої професійних обов’язків займаються і ремонтами і благоустроєм школи. За словами голови вони "майже живуть на роботі"

Не кожне село може похвалитися футбольним стадіоном з натуральним трав’яним покриттям. А ось в Чулаківці є стадіон «Вікторія», на якому проходять змагання не тільки своїх команд, але й проводяться районні, обласні та республіканські матчі. Його пильним хранителем є Курган Сергій Іванович. Голова ОТГ Світлана Корольова розповідає: «До об’єднання він тримав цей стадіон майже за свої кошти, це людина старої закалки, він тут сутками, днями і ночами пропадає, так хвилюється за стадіон, тепер такий радий, що виділили кошти на ремонт будівлі і можна буде довести її до ума». Сергій Іванович, після об’єднання працює на посаді інструктора по спорту, так пильно слідкує за покриттям, всю зиму удобрює, поливає, не випускає команди на поле, доки трава не набере свою силу, щоб витримати гру.

Поруч для тренувань побудоване міні поле з штучним покриттям. Плани по облаштуванню стадіону грандіозні: на виділені 400 тис з обласного бюджету та 280 тис своїх коштів, оновити трибуни, упорядкувати доріжки навколо поля, зробити комфортні роздягальні. Сергій Іванович, навіть, плекає мрію - спорудити при вході стадіону фонтан.

Є в Чулаківці і потужна туристична організація, і школа картингу. Керівництво ОТГ доклало багато зусиль, щоб від’єднатися від району, який курирував ці гуртки,  та не платити зайві гроші району. Хоч з боку чиновників  був повний скепсис, що громада сама впорається з їх утриманням, але, хто йде - той подолає. Громада створила власний технічний центр. В цьому році 19 квітня ОТГ успішно провела вдруге турнір з картингу «Таврійська весна». Були учасники з Херсонської області, Миколаєва, Одеси. Чаплинські учасники, які вибороли перемогу, вже лаштуються до Полтави на чергові змагання.

Багато уваги приділяє керівництво і реконструкції села. В колишні часи по центру села проходила водомережа з водою, але з часом рівчак замулився, води не стало. Є в планах почистити його, наповнити водою, обсадити вербами. Вже зараз в центрі відреставрований фонтан, який розписували самі жителі Чулаківки. Виведено джерело питної води, яке красиво оформлене. За рахунок гранту громадська організація встановила по селу дизайнерські смітнички, проведено освітлення центру села, траншеї для стовпів копали всім селом.

Неподалік збудована козацьким осередком капличка в пам'ять місця, на якому в минулому стояла церква. Поряд у парку Микола Григорович Коробка, колишній агроном, а потім голова Чулаківської сільради поливає з відра кущі та квіти. Вихід на пенсію не завадив бажанню бути потрібним, він став інспектором з охорони громадського порядку. З 1975 року очолював громадське формування «Народна дружина», а в 2007 році з односельцями створили козацьке громадське формування по охороні порядку. Досвід в підтриманні правопорядку не аби який. Не зважаючи на його поважний вік, сільчани, якщо трапляється щось протиправне, до нього звертаються. Бо поліцейські протокол  складуть і все, а треба ж іще з людьми працювати, щоб далі такого не траплялося. Ось така вона - Чулаківка з її чудовими небайдужими людьми .

ЗАКОХАНІ В СВІЙ КРАЙ

В селі Рибальче команду журналістів зістрів староста Трофименко Сергій Володимирович. Він, як досвідчений  гід яскраво розповідає про історію своїх сел Забарино, Рибальче, Виноградне. Про те, як козаки за сіллю їздили на озеро Оджиголь і біля «п’яного» дуба зупинялися, який був в діаметрі сім метрів, а в роки війни, як історична пам’ятка був вивезений до Німеччини. Продовжує свою захопливу розповідь про те, як втікали козаки на чайках від турецької погоні і сховали в цих краях золото, яке до сих пір не знайдено, як проходила вздовж села дорога з дошок в п’ять сантиметрів товщиною і насаджені були кущі троянд по узбіччям , як літом приїздили сюди на відпочинок члени царської родини. З його натхненної розповіді відчувається, як він закоханий в свій край.

Хоч населення селищної ради невелике, діти - в центрі уваги. Отримавши субвенцію з державного бюджету в сумі 3 млн. грн. на всю об’єднану громаду, депутати розділили цю суму порівну між сільрадами. В Рибальчому, перш за все, відремонтувати школу. Як розповідає директорка Наталя Василівна «Школа за двадцять років не бачила того, що побачила за останній рік з ОТГ». Тільки в 2018 році з класів прибрали буржуйки, якими опалювалися класи. Встановили котли для опалення, тепер тепло не тільки в класах, а і в спортивному залі, і в їдальні. Реконструювали частину приміщення і влаштували актову залу, де проходять не тільки шкільні, а і загально сільські заходи. Школа оснащена сучасним обладнанням. Інтерактивними дошками школи району не можуть похвалитися, а тут вони є.

Діти дуже горді і щасливі, що вони навчаються в такій сучасній школі, незважаючи на те, що живуть в такому далекому селі. Але без участі колективу вчителів, допомоги батьків ця казка не перетворилась би в реальність. Класи, коридори прикрашені з такою любов’ю, захопленням, креативом.

Відчуваєш, що в школі окрім обладнання є й душа співзвучна чудовій природі цього краю. Навіть звичайний шкільний двір виглядає як дендропарк.

Сергій Володимирович знайомить нас з підприємцями. В цих селах не багато землі, тому підприємці починають освоювати новий сектор сільського виробництва - вирощування ягід. Опановують нові технології, переймають досвід інших країн, налагоджують контакти по реалізації своєї продукції.

Ірина Савченко розповіла, як вона? завдяки проекту Ради жінок-фермерів? потрапила до Ізраїлю, вивчала нові технології вирощування ягід. Як каже Ірина: «Люди роблять, чому ж ми не зможемо?» Після відвідування Ізраїлю в її господарстві, з’явилася багаторівнева теплиця для вирощування полуниці, теплиця з ожиною.

Для запилення Ірина використовує земляних джмелів, каже: «Так працює весь Ізраїль, чому нам так не робити? Це дає стовідсоткове зав’язування та ідеальну форму ягід.» Крім того в виробництві вона використовує тільки органічні засоби захисту рослин. І кращою рекламою якості її продукції було відео на її сторінці в ФБ, як її маленька онука їсть полуничку прямо з грядки. Люди вкладають стільки сил і фізичних і емоційних в розвиток своєї справи.

Але є речі, на які вони не можуть вплинути. Ірина жаліється, що по їхній дорозі приходиться їхати дуже повільно, щоб продукцію не розтрусити, бо товар дуже ніжний , а дорога вкрай погана. Сумно, що з цим і керівництво ОТГ допомогти не в змозі. Дорога обласного значення та й коштує захмарні гроші.

Чудова природа, незважаючи на негаразди з дорогами,  дає поштовх місцевим підприємцям розвивати туристичну галузь. Один з них Сергій Сидоренко, засновник туристичної бази «Забарино».

Підхід до справи професійний - відпочинок на всі смаки. Тут і делікатеси скуштуєш, і на човні покатаєшся, а головне природа -  вільховий гай вздовж берега, лиман скільки бачить око та така тиша навкруги...Все це прbваблює туристів. Приємно, що підприємці дбають не лише про власний дохід, а відчувають соціальну відповідальність. Разом зібрали кошти і допомогли обладнати дитячий садочок сучасними меблями, іграшками, приладдям.

Староста Сергій Трофименко, чудово розуміє, щоб  створити місця для роботи своїх односельців, заробляти кошти для підтримки соціальної інфраструктури, необхідно з боку влади теж створювати умови для розвитку туристичної галузі. Було б недалекоглядно не скористатись перевагою географічного розташування, підвищеним попитом на спілкування з природою в час гаджетів і урбанізації.

Зараз в селі Рибальче розбудовується територія для облаштування парку, плануються роботи по впорядкуванню набережної, звідки відкривається чудовий вид на відомий Аджигольський маяк. Цей маяк, до речі, входить в двадцятку самих високих маяків світу.

В планах Сергія Трофименка організація "Nature festival" з дегустацією натурального вина, дивовижного смаку рибки під назвою «пузанок», знайомством з багатою історією свого краю. Ідей багато, коли ти любиш і знаєш свою малу Батьківщину як Сергій Трофименко.

Процес децентралізації та розширення повноважень громад успішний там, де  керівники визначають цілі і наполегливо добиваються  задуманого разом з людьми, не чекаючи  «манни небесної».

Тетяна Ваніна, 25 травня 2019 року